Тарас Батенко: Деокупація економіки — чому російський бізнес слід вигнати з України

За чотири роки війни українська влада не спромоглася дати рішучої відсічі агресору в жодній сфері: ні у військовій, ні в економічній, ні в інформаційній, ні в дипломатичній.

Так, щось зроблено: Україна запровадила санкції проти деяких росіян і російських компаній, Мінкульт склав чорний список діячів, які загрожують нацбезпеці, Верховна Рада визнала Росію агресором.

Але чи похитнуло це загарбницькі наміри Кремля щодо України? Відчутно – ні. Адже це – напівкроки, а ними до перемоги не дійдеш.

Україні слід діяти більш рішуче – як добровольці, котрі ледве не голіруч пішли захищати Батьківщину від ворога у 2014-му, як волонтери, які місяцями не бачили сімей, бо їхньою родиною стали бійці з передової.

Нашій державі слід бити точно в ціль – у Путіна та його свиту.

Те, що господар Кремля добровільно не піде й не дасть Україні спокою, розуміють усі. «Вибори» 18 березня, зокрема в Криму, де Путіну намалювали високу підтримку – зайвий раз це підтверджують.

Як скинути Путіна – теж відомо. Його сильне й водночас слабке місце – гроші.

Поки вони є в бюджеті Росії та в кишенях наближених до нього олігархів, Путін спокійно сидітиме в Кремлі. Якщо їх стане відчутно менше – його електорат зрозуміє, що король, тобто цар-батюшка – голий, а найближче оточення почне шукати іншого вождя.

Такої логіки дотримується міжнародна спільнота, запроваджуючи санкції проти РФ. До речі, свого часу санкції підірвали, здавалося б, вічний Радянський Союз.

Але в України, яка є одним з найбільших джерел прибутків для російських компаній, схоже, інша логіка. Ми все імітуємо: санкції, заборони й навіть війну…

Обмеження, які запровадив Київ щодо російського бізнесу, не діють на повну силу. Частини компаній вони просто не торкнулися, частина ж просто змінила «прописку» та вивіски. Російський бізнес і далі заробляє в Україні гроші. Гроші, які перетворюються на кулі, спрямовані проти наших хлопців на сході.

Приклади? Їх достатньо. Росіяни «окупували» майже третину банківської системи України. За даними НБУ, у нас ведуть діяльність вісім банків з російським державним і приватним капіталом.

Зокрема, «Промінвестбанк» (ним володіє «Внєшекономбанк» РФ), «ВТБ Україна» і «БМ Банк» (власність «Внєшторгбанку» РФ) і «Сбербанк» (володіє «Сбербанк Росії»).

Шість російських фінустанов входять до двадцятки найбільших. Їхня частка складає близько 27% статутного капіталу всієї банківської системи України – 130 мільярдів гривень.

Москва активно збирає гроші й у нафтовій та інших сферах. Десь – не криючись, десь – через третіх осіб.

Так, «Роснєфть» – один із кремлівських гаманців – продала свої активи швейцарській компанії Glusco Energy SA, власник якої має тісні зв’язки з кумом Путіна Віктором Медведчуком.

Інша швейцарська фірма «друга» путінського кума також має виключні права на постачання в Україну дизельного палива «Роснєфті» та є ексклюзивним імпортером російського скрапленого газу.

Росіяни володіють величезним торговельним центром у Києві та однією з відомих мереж зв’язку. І це – лише верхівка айсберга.

Ворог фактично хазяйнує в нас у тилу і завдає удару нам у спину – разом з пропагандистами з «Россотруднічєства», агентами спецслужб, які прикриваються «корочками» представників російських дипустанов.

Ми маємо його звідси вигнати. Не просто дати піти, як того хоче влада, запроваджуючи напівсанкції. А вирубати під корінь.

Разом з моїми колегами з «УКРОПу» ми не раз наголошували на необхідності заборонити діяльність «Россотруднічєства», розірвати дипломатичні відносини з РФ та закрити російські дипломатичні установи, припинити «торгівлю на крові».

Усе це ще не пізно зробити.

Минулого тижня ми також зареєстрували у парламенті проект закону №8117, який зробить наші санкції проти компаній з РФ антиросійськими не лише за назвою, а й за суттю.

У документі пропонується заборонити працювати в Україні не тільки юридичним особам – резидентам країни-агресора, а й підприємствам, які зареєстровані у третіх країнах, але мають бенефіціарів з Росії.

Також заборона на господарську діяльність має поширитися на громадян РФ та осіб, пов’язаних з ними.

Російські адепти вже здійняли галас і підготували набір «страшилок»: мовляв, від ухвалення цього документа постраждає українська економіка. Не здивуюся, якщо скоро українська влада при обговоренні «санкційного» законопроекту візьме на озброєння цю саму тезу.

Адже вигнавши російський бізнес з України, їй доведеться подумати щонайменше про нові робочі місця для громадян, які були зайняті в структурах російських власників. І, можливо, втратити частину своїх прибутків від оборудок з росіянами.

Але іншого шляху в нас немає. Ми повинні забезпечити економічну незалежність своєї країни і змусити Росію забрати свої щупальця з України. Адже поки Москва однією рукою витягує гроші з кишень наших громадян, другою вона душитиме за горло нашу країну.

Нині для ухвалення антиросійських ініціатив сприятливий момент. Таким чином, ми можемо відреагувати на проведення «виборів» в анексованому Криму. Це все ж дієвіше, ніж дипломатичне «занепокоєння» та «невизнання».

Ми маємо бути рішучими, якщо не хочемо, щоб наступного разу президента Росії вибирали в Донецьку, Луганську, Одесі чи Харкові.

Тарас Батенко, народний депутат України, голова партії «УКРОП», спеціально для УП. Оригінал статті читайте у блозі пана Тараса на «Українській Правді».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *