Що означає для України та Росії зміна держсекретаря США

13 березня президент США Дональд Трамп оголосив про відставку держсекретаря Рекса Тіллерсона. На його місце планується призначити директора ЦРУ Майка Помпео.

З цього приводу UkraineAlert, проект вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council, поставив своїм експертам декілька запитань:

1) Що думає Помпео про російського президента Володимира Путіна та його агресивну зовнішню політику?
2) Що змінює дана ротація у американській політиці щодо України та Росії?  
3) Чи підтримає новий держсекретар зусилля спецпредставника США з питань України, посла Курта Волкера?

Андерс Ослунд, старший науковий співробітник Atlantic Council:

Рекс Тіллерсон мав багато розбіжностей з президентом Дональдом Трампом, але російське питання, схоже, не було одним з них.

Схоже на те, що Трамп та Тіллерсон мають подібні погляди на Росію. До слова, Трамп включив Тіллерсон до кола тих, хто брав участь в офіційній зустрічі з президентом Володимиром Путіним на полях саміту “Великої двадцятки” в Гамбурзі в липні 2017 року.

Що стосується Майка Помпео, то він до приходу в адміністрацію Трампа проявив жорсткіше ставлення до Росії, ніж те що мав Тіллерсон, але він зважав на свої добрі стосунки з Трампом і був лояльним до нього.

Тому основним сподіванням є те, що політика США щодо Росії не зміниться. Це так само стосується і України.

Джон Гербст, директор Центру Євразії та колишній посол США в Україні:

Чутки про відставку Тіллерсона циркулюють вже кілька місяців.

Не до кінця зрозумiло, чому президент Трамп зробив цей крок саме зараз.

Що стосується Помпео, то він на посаді керівника ЦРУ вже довів свою добропорядність як гравця системи національної безпеки, тому ця зміна сама по собі не є руйнівною.

Помпео у багатьох питаннях схожий на Тіллерсона. До прикладу, вони обидва закликали до активнішої підтримки України в боротьбі проти агресії Москви, а також, якщо говорити про ширші процеси – до протидії провокативній політиці Кремля. Отже, ця кадрова зміна не означає, що політика зміниться.

Швидше, ця ротація свідчить про потребу президента прискорити процес. Саме такими речами живе політичний Вашингтон.

Майкл Карпентер, екс-заступник помічника міністра оборони США, старший директор Центру Байдена та старший науковий співробітник Atlantic Council:

Робота Тіллерсона у Державному департаменті стала “зразковим” прикладом невдало обраного керівника. При цьому його зовнішньополітичні погляди були більш традиційними (ніж у Трампа. – ЄП), тобто він часто не співпадав у підходах із президентом з ключових питань, включаючи Росію, Іран та Північну Корею.

Його звільнення, водночас, на початковому етапі може принести в Держдеп більше хаосу.

Майк Помпео принесе більше “партійності” та злопам’ятства, створить невизначеність щодо долі ключових призначенців Тіллерсона, а також більш віддалені стосунки з міністром оборони Джеймсом Меттісом, якого з Тіллерсоном пов’язувала дружба. Тож можна розраховувати на посилення дисфункціональної, непередбачуваної, роз’єднаної та небезпечної зовнішньої політики.

Адріан Каратницький, старший науковий співробітник Atlantic Council:

Помпео має міцні робочі стосунки з командою національної безпеки України. На відміну від декого у Держдепартаменті, він розуміє, що робота США в Україні – це підтримка стабільності та готовності (України) протидіяти російській агресії та потенційній дестабілізації.

Він знайомий з президентом Петром Порошенком, міністром закордонних справ Павлом Клімкіним та директором СБУ Грицаком і має добрі відносини із ними.

Помпео буде підтримувати санкції та активізувати зусилля, спрямовані на посилення безпеки України, одночасно підтримуючи прагматичний підхід до реформ. Ви не почуєте від нього такої дурниці, як зауваження Тіллерсона про те, що “Україні не має сенсу боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає свою душу через корупцію”. Він знає, що виживання України є найголовнішим і що війна з корупцією – це бажаний фінал, але до нього слід йти без дестабілізації країни через хвилю протестів і скепсису.

Аріель Коен, позаштатний старший науковий співробітник Центру глобальної енергетики Atlantic Council та Центру Євразії:

Ставлення Помпео до Росії насправді є жорсткішим, ніж було у Тіллерсона. Він краще усвідомлює загрози, які несуть спецслужби Росії та її приховані дії. Питання кібербезпеки, вплив соціальних медіа, “м’яка сила” та пряма агресія (на кшталт отруєння у Великій Британії) були у його сфері відповідальності в ЦРУ.

І хоча Тіллерсон взявся за критику Росії, я сподіваюсь, що Помпео буде у відносинах з Кремлем набагато жорсткішим за попередника.

Джефрі Гедмін, старший науковий співробітник Atlantic Council та Школи дипломатії Джорджтаунського університету, старший радник Blue Star Strategies:

Наразі можна говорити лише про підозри та натяки щодо подальших дій та пріоритетів держсекретаря Помпео. Що ж, спробуємо погадати на кавовій гущі. Я візьмуся за життєво важливе та дотичне до України питання: як секретар Помпео працюватиме з нашими європейськими союзниками?

Наприклад, візьмемо Україну.

Навіть “яструби” скажуть, що жорстке протистояння з Володимиром Путіним неможливе без підтримки Німеччини. А відносини Вашингтона з Берліном – хиткі. В партіях усього політичного спектру є недовіра до президента Трампа. Там занепокоєні американськими митними ставками.

Ангела Меркель має свої проблеми. Наприклад, досі тривають серйозні дебати щодо долі приблизно мільйона біженців, які потрапили до Німеччини з 2015 року.

У німецьких промислових колах є очікування, що Вашингтон скоро почне тиснути на ЄС щодо Ірану. Тому, в певному сенсі, варто дивитися на цьогорічні дії Помпео та Білого дому щодо Ірану, якщо ви хочете зрозуміти, що наступного року чекатиме на санкції проти Росії.

Іншими словами, стоїть питання: чи не рухаємося ми до тієї точки, коли підхід “Америка передусім” входить у конфлікт з підходом “Німеччина та ЄС передусім”?

Александр Вершбоу, екс-заступник генсека НАТО, заслужений член Центру міжнародної безпеки “Брент Сковкрофт” у Atlantic Council:

Помпео дотримується реалістичної позиції у своїх публічних заявах щодо Росії, визнаючи російське втручання у вибори 2016 року та російську агресію щодо України.

Тому я сподіваюся, що він підтримає продовження нинішньої політики США, яка має на меті політичне врегулювання конфлікту на Донбасі із використанням дипломатії та постійного тиску на Москву у вигляді санкцій та постачань оборонного озброєння для України. Щоби привернути увагу президента Путіна, Помпео мусив би тісніше працювати з керівництвом РФ, тим самим посилюючи зусилля посла Курта Волкера.

Аліна Полякова, науковий співробітник Інституту Брукінгса:

Помпео має тверезий погляд на Росію і послідовно виступає проти російської агресії. Він також, здається, має доступ до вух президента Трампа та має його довіру – тобто те, чого Тіллерсон не мав.

Ймовірно, він виступатиме за сильну політику щодо стримування Росії. Це – гарна новина для України.

Автор: Мелінда Герінг,

редактор блогу UkraineAlert в рамках Atlantic Council

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *