Рубці на серці «Мами Пісків» – ЕЛЕКТОРАТ

Рубці на серці «Мами Пісків»

Цим – вже восьмим за рахунком – матеріалом  ми завершуємо цикл розповідей про непрості  і  героїчні долі людей, які у жовтні цього року були нагороджені  орденами «За спасіння життя» імені академіка Леоніда Ковальчука. І кожен з удостоєних, без сумніву, заслужив високу нагороду своєю мужністю, самовідданістю і…звичайною людською добротою…

До того дня, як на Донеччині і Луганщині розпочались бої з сепаратистами і російськими бойовиками, вона була звичайним лікарем з Івано-Франківської області.  Просто лікар Євдокія Веприк-Попович. А від перших днів війни вона стала добровольцем і зараз бійці на фронті з повагою звертаються до неї «Степанівна», або з любов»ю кажуть «Мама», чи «Мама Пісків»… Бо, зокрема, і під населеним пунктом Піски довелось їй воювати і рятувати…

dsc_5810У зоні бойових дій – вже майже два роки, і за цей час, у важких фронтових умовах, зуміла, як то мовиться – «з нуля», створити не просто звичайні медпункти, а справжні центри психологічних  розвантажень  для бійців, які повертались з передової. А різні бюрократичні перепони долала  непохитними завзятістю, ентузіазмом і  патріотизмом.

А під час ротації поїхала не додому, а у…Луганську область, де продовжила  свою медичну справу. Зрештою, пані Євдокія  може і вміє просто поговорити з солдатами за чашкою чаю, розпитати про життя-буття, щось душевно, як справжня мама, порадити. Хоча її головна щоденна робота  важка і жорстка – вивозить поранених з гарячих точок, надає невідкладну допомогу, відправляє у шпиталі , а найважчих намагається врятувати  просто на полі  бою. По-різному  бувало…

 

Євдокію Веприк-Попович знають волонтери всієї України і постійно допомагають  медичним оснащенням. А вона все раціонально використовує – обладнала стоматологічний і рентген-кабінети, в яких працюють  фахівці-добровольці. І діють ці кабінети – практично на першій лінії фронту і обслуговують всіх, хто цього потребує. Хоча найкраще «Степанівну» знають бійці 93-ої та 128-ої бригад, у яких вона врятувала сотні життів.

Отримуючи орден «За спасіння життя», Євдокія Веприк-Попович  особливо підкреслила, що найвища нагорода для лікаря, коли встигаєш врятувати  когось з бійців. А вона пам»ятає усіх- і врятованих і, на жаль, загиблих – війна жорстока штука… І кожен втрачений  солдат – незаживаючий  рубець на серці лікаря…

Благодійний фонд «Вірую» вчинив логічно і благородно, присвоївши ордену «За спасіння життя»  ім»я  академіка Леоніда Ковальчука. Відомий український хірург, доктор медичних наук, голова обласної  асоціації хірургів, ректор Тернопільського державного медичного університету  Леонід Якимович  Ковальчук  помер два роки тому. Він теж рятував життя іншим… Нагороджувальна рада, яку очолює архієпископ Тернопільський, Кременецький і  Бучацький  УПЦ КП Владика  Нестор,  вирішила вручати ордени «За спасіння життя» двічі на рік: 15 березня – у День народження академіка Ковальчука, і 1-го жовтня, коли він помер. Серед інших номінантів, 1-го жовтня 2016-го орден отримала і лікар Веприк-Попович. «Мама Степанівна»…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *