Про реформування патрульної поліції

Реформа правоохоронних органів України – дуже болючий, складний процес, який може мати вкрай небезпечні наслідки для суспільства, держави і громадян у разі допущення помилок. Так під час нинішнього реформування МВС України знищено старі служби і підрозділи патрульної служби. Створено нову патрульну поліцію, яка працює гірше «поганої» старої. А результати цієї «поганої» роботи вилилися у зростання злочинності, втрату контролю над криміногенною ситуацією. Держава втратила контроль за виконанням правоохоронної функції і не виконує свій обов’язок перед суспільством і громадянами. Як наслідок, два роки в державі не функціонують конституційні принципи такі як, верховенство права та законність. Їх замінили принципом «революційної доцільності». Революціонерів, які відкрито вчиняють злочини не судять, бо вони – герої. Суди не можуть нормально здійснювати процедуру судочинства, обрати запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, бо на них тиснуть революціонери, побратими безнаказано перешкоджають відправленню судочинства (ображають суддів, кидають у них пляшками та іншими предметами). Прокурори не можуть виконувати функцію державного обвинувачення. Їм прямо у залі суду погрожують, причиняють тілесні ушкодження. Підрозділи поліції блокують громадські активісти, захоплюють приміщення, погрожують працівникам поліції, принижують їх честь і гідність.
Основний орган державного примусу – поліція стала недієздатною, як і уся правоохоронна система держави. Її деморалізували. За словами психолога Ірхіна, ріст злочинності в Україні сьогодні пов’язаний не настільки з економічними проблемами і падінням рівня життя громадян, скільки з катастрофічним падінням авторитету правоохоронної системи. Якщо років два тому правоохоронну систему побоювались, то сьогодні в більшій частині суспільства існує думка про те, що міліціонери і судді – вороги, і з ними необхідно боротись.
З іншого боку, нову поліцію стали використовувати для відбирання та кришування бізнесу, боротьби з конкурентами тощо. Це видно з відеороликів, що оприлюднені в інтернеті, з коментарів бізнесменів, журналістів. Але чомусь ніхто за це не несе відповідальності!?
Чи правильно розпочали реформу в МВС? Чому саме розпочали з патрульної поліції? Чи випливало це із нагальної необхідності? На мою думку, розпочали не з того боку. Патрульна поліція – це низова ланка в системі МВС, яка складає не більше 10% від діяльності усієї поліції. Ця служба впливає лише в певній мірі на стан вуличної злочинності. А весь інший пласт злочинності лежить поза їх сферою впливу. Це 90% злочинності, вплив на яку мають здійснювати інші служби і підрозділи органів поліції. А це такі служби, як: чергові частини органів поліції, дільничні інспектори, працівники карного розшуку, працівники служби боротьби з економічною злочинністю, працівники служби боротьби з незаконним обігом наркотиків, працівники ювенальної превенції, слідчі та інші забезпечуючі служби.
Так чому розпочали саме з патрульної поліції? Тому, що за задумом реформаторів, можна досягти швидкого результату, легко пропіаритись, отримати красиві, привабливі картинки нових поліцейських, отримати гранти, показати спонсорам і суспільству нову поліцію, яка вигідно відрізняється від старої міліції. Виходить, що замість змістовної реформи поліцейської діяльності для суспільства показали і запропонували реформу форми. На мою думку, цей піар реформаторам частково вдався. Нова поліція дійсно зовнішністю відрізняється від старої міліції, але явно поступається в професіоналізмі старій міліції. При цьому реформатори допустили серйозну методологічну помилку. Неможливо реформувати одну, саму низову службу в поліції без системної, комплексної реформи усієї поліції.
МВС України розробило концепцію і стратегію реформування органів внутрішніх справ та приступило до її реалізації. Основними реформаторами МВС України стали Ека Згуладзе та Хатія Деконаїдзе. В основу моделі реформування вони взяли досвід Грузії. А окремі елементи як структури, так і філософії роботи поліції, запозичили у американців.
У концепції і стратегії було визначено нові підходи до структурних підрозділів, змінені їх функції. Зокрема, в концепції передбачено ліквідацію стройових підрозділів патрульної служби та дорожньо-патрульної служби ДАІ. Ліквідовано в окремих регіонах підрозділи ДАІ повністю, в окремих – частково. Замість ліквідованих стройових підрозділів створена нова служба – патрульна поліція.
Відбувся конкурсний відбір до нової патрульної служби, на одне місце було близько 30 кандидатів. Нічого дивного: реформатори пообіцяли для нових патрульних:
– принципово нову для України систему охорони правопорядку;
– професійну підготовку за міжнародними стандартами;
– високу стипендію під час навчання;
– престижну стабільну роботу та гідну зарплату;
– нову уніформу та новий службовий автомобіль;
– перспективу кар’єрного росту.
Що ж зроблено з обіцяного?
Принципово нову для України систему охорони правопорядку ми так і не побачили. А та, яку нам представили, має серйозні методологічні, управлінські вади, про які ми скажемо нижче.
Не побачили ми і професійну підготовку за міжнародними стандартами. Більше 75% нових набраних поліцейських не служили в Збройних Силах України, не мали досвіду роботи в органах внутрішніх справ. І це ставилося їм за позитив. Їх у більшій мірі навчали цивільні особи, у тому числі, окремі народні депутати, які не мають жодного поняття про поліцейське право та про поліцейську діяльність. Лише близько 15% нової поліції становили представники старої міліції. Такий невеликий термін навчання нових поліцейських виявився недостатнім. Це підтвердила практика їх діяльності. Результати професійної готовності нових поліцейських і їх недоліки, ми розкриємо нижче.
Не в повній мірі реалізовано тезис про престижну стабільну роботу та гідну зарплату. За сім місяців існування патрульної поліції майже третина нових поліцейських звільнилася з роботи. Частина – за порушення дисципліни, частина – за власним бажанням, окремі співробітники відсторонені від служби у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Люди побачили кричущу невідповідність між тим, що декларувалось і тим, що реально відбувається. Реформатори не в повній мірі дотрималися обіцянок щодо гідної зарплатні.
Нові автомобілі отримали, але за 7 місяців близько 100 автомобілів розбиті. Як стверджують ЗМІ, по Україні поліцейські розбили уже 200 службових автомобілів. Це серйозні прорахунки тих, хто набирав кандидатів. Нова уніформа виявилася тільки для літа. На зимовий період поліцейські виявилися без належної зимової форми. А це – переохолодження, незаплановані хвороби, труднощі у виставленні необхідної кількості нарядів для патрулювання міста тощо.
Про перспективи кар’єрного зростання поки що говорити зарано. Натомість звільнення з лав нової поліції здійснюється постійно. Питання доукомплектування поліції у м. Києві, уже стало нагальною проблемою і керівництво оголошує новий набір до патрульної служби.
Коли готувалися навчальні програми, викладачі звертали увагу на те, що у програмах недостатньо враховано чинне законодавство, що регламентує роботу з охорони громадського порядку (відсутнє вивчення Статуту патрульно-постової служби, недостатньо навчальних годин на адміністративне та кримінальне законодавство, яке регулює ці питання). Старий закон «Про міліцію» не можна було взагалі згадувати у навчальних програмах. Новий проект закону «Про Національну поліцію» ще не можна було включати до програми, оскільки він ще не був прийнятий. Зауваження викладачів з цього приводу не сприймалися.
Запросили американських інструкторів для навчання нових поліцейських тактиці роботи поліції. Під час спілкування з американськими інструкторами, викладачі запитали, чи знають вони законодавство України, яке регламентує діяльність поліції. Оскільки тактика поліцейського, має ґрунтуватись виключно на нормах закону. Американські колеги відповіли, що не знають. Викладачів відразу звинуватили у тому, що вони виступають проти реформи і створюють перешкоди у проведенні реформи, і підготовці нових поліцейських.
Викладачі академії шанують допомогу наших колег американців і їх фінансову підтримку з підготовки нових поліцейських. Але ми, як громадянин України, не в меншій, а в більшій мірі зацікавлені у тому, щоб підготувати якісно нових поліцейських, оскільки нам у цій країні жити. І ми хочемо, щоб нові поліцейські були дійсно новими, більш професійно підготовленими і толерантними.
Хочу зазначити, що кожна критична публікація в ЗМІ про реформу МВС – це викривлене сприйняття типу: «рука Москви», «клятий сепаратист», «противник реформ». Серед науковців не заохочується критика реформ, бо об’являть ворогом і сепаратистом. Чому ігнорується тезис – істинна народжується в дискусії? Чому ігноруються проголошені і закріплені в Конституції принципи гласності, прозорості, відкритості поліції і суспільства? Це дуже небезпечна філософія, небезпечна установка керівництва МВС і поліції загалом. Це уже не відкритість у роботі поліції, а спроба ввести цензуру, «шакнути» на кожного, хто пише про недоліки, відкрито говорить про недоліки, щоб закрити їм рота. А де ж наша свобода слова? Це те, чим українці завжди пишалися і виділялися від усіх інших!
Так ось, така критика, з точки зору здорового глузду є серйозною допомогою реформаторам в аналізі помилок і необхідності прийняття своєчасних правильних управлінських рішень щодо їх усунення. Тож свої зусилля керівництву МВС, Національної поліції необхідно сконцентровувати не на боротьбу з тими, хто критикує, а на те, як конструктивно використати критичні матеріали, як усунути недоліки і покращити роботу поліції.
А щодо зарубіжного досвіду роботи поліції, то кожен викладач в академії під час лекції, на семінарських заняттях, одним із обов’язкових питань розглядає зарубіжний досвід роботи поліції, який слід використовувати у діяльності наших правоохоронних органів з урахуванням нашого законодавства та українського менталітету. І це правильно, як заповідав нам Т.Г.Шевченко: «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь…».
Проаналізуємо як створювалась патрульна поліція. Що вдалося, які помилки допущені, що слід виправити?
18 листопада 2015 року в Україні були ліквідовані ДАІ (Державна автомобільна інспекція). Одночасно ліквідовано стройові підрозділи патрульної служби. Про це заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Їх функції були передані для патрульної поліції.
Процедура ліквідації ДАІ, стройових підрозділів патрульної служби та дорожньо-патрульної служби відбулася передчасно, непродумано. Фактично відбувся вакуум між ліквідованими підрозділами і вступом у дію нової патрульної служби, що не кращим чином позначилось на реальній охороні громадського порядку та стані злочинності.
У зв’язку з ліквідацією підрозділів ДАІ і ДПС в обласних та районних центрах немає фахівців, які б могли професійно оформити дрібні ДТП, оскільки фахівців звільнили, а оформити місце ДТП немає кому. На місце таких подій направляють новоутворені групи швидкого реагування, які не знають і не вміють оформляти ДТП. Як результат – від їхніх непрофесійних дій не відновлюються порушені права громадян, а спричиняється шкода, створюються умови для вчинення нового злочину. Як приклад, працівники поліції забирають власників транспортних засобів з місця ДТП для оформлення матеріалів в органі поліції. Автомобілі, які потрапили в ДТП залишені на місці без охорони і власників. А коли приїзджають власники з поліції до своїх автомобілів, то виявляють, що з їх автомобілів викрадені акумулятори, колеса тощо.
Нова патрульна поліція розпочала роботу в столиці лише 4 липня 2015 року. На сьогодні у 12 містах уже функціонує патрульна поліція. Структура цієї служби невиправдано централізована. Тобто, патрульна поліція на місцях, де вона є, не підпорядкована керівникам ГУМВС, УМВС, МВ, РВ. Керівники на місцях не можуть реально впливати на стан організації охорони громадського порядку. Це ускладнює реальне керівництво процесом організації охорони громадського порядку. Щоб задіяти патрульну службу, а необхідність така є щоденно, керівник вимушений телефонувати в Департамент патрульної поліції в м. Київ, щоб отримати дозвіл на використання поліцейських нарядів. Такий процес управління є прямою перешкодою, яка заважає ефективній роботі з попередження та розкриття злочинів. Така невиправдана централізація, серйозна перешкода в забезпеченні охорони громадського порядку. І крім шкоди та проблем в охороні громадського порядку нічого хорошого немає. Це суперечить чинному статуту патрульно-постової служби, який говорить про роботу поліції у системі єдиної дислокації. Патрулі щоденно приїздять на інструктаж до райуправлінь, вислуховують орієнтування, а потім їдуть за своїми маршрутами. Не за тими маршрутами, які турбують керівництво райуправління, не на ті маршрути, де склалася складна криміногенна ситуація, а ті, які визначені у Департаменті та управлінні патрульної поліції. Постає логічне запитання: то хто відповідає за охорону громадського порядку на території райуправлінь? Керівництво райуправління? Чи керівництво патрульної поліції? З усього, що відбувається видно, що керівництво охороною громадського порядку здійснює патрульна поліція, а відповідальність за стан охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю лежить на керівництві райуправлінь. Явно і очевидно, що така організація управління суперечить елементарним основам управління органами поліції.
Пройшло 7 місяців, як працює нова патрульна служба у м. Києві. Де аналіз роботи? Чому це питання не обговорюється спільно з керівниками райуправлінь поліції? Які результати роботи патрульної поліції за 7 місяців, чому вони не оприлюднені в ЗМІ? Жителі Києва мають право знати результати роботи цієї служби, яка створена для їх захисту і який реальний стан злочинності на вулицях!?
Перші підсумки роботи патрульної служби поліції наштовхують на дуже негативні висновки. І як керівництво МВС, ЗМІ не намагаються створювати позитивний імідж нових «копів», починається зворотній процес. На початку презентації нової патрульної поліції, громадськість оцінювала довіру до цієї служби до 70% і більше. Сьогодні, така довіра до нової поліції почала котитись до низу і за даними соціологів складає до 43%. Причини недовіри випливають із наступного:
1) незадовільного підбору кандидатів, адже на службі є дуже багато випадкових людей, які не мають належної юридичної підготовки, не знають законодавства, суди масово повертають протоколи і постанови за неякісне, безграмотне оформлення адмінматеріалів;
2) неякісної підготовки нових копів щодо психології спілкування (не мають практичних навичок, необхідних для роботи у цій службі; не вміють спілкуватись, не вміють слухати, на дискусії реагують одразу затриманням і інкримінують непокору; під час реагування на правопорушення хапають усіх підряд без належних правових підстав, без правильного документування події, без закріплення доказової бази. Привозять до органу поліції і передають до райуправління. Працівники поліції на місцях, розглядаючи матеріали, підстав для затримання не вбачають, так як жодних доказів щодо протиправних дій доставленої особи не надано і не отримано, тому таких осіб відпускають. Нові поліцейські стверджують, що старі менти їх умисно відпускають. Не маючи належної правової підготовки, нові поліцейські не можуть втямити, що невинну людину затримувати не можна, що працівники поліції нікого незаконно затримувати і утримувати в органі поліції не будуть. Крім того, відчувається свідома установка керівництва поліції на поділ патрульної поліції як елітний, королівський підрозділ, якому дозволено все і якому довіряють беззастережно, а вся інша поліція – це корумповані, не доброчесні менти. Тобто, є елітна каста – королівська «біла» поліція і чорна каста, – вся інша поліція. Більше, того, новим патрульним вказано на обмежене спілкування зі старою поліцією, аби не заразитись вірусом корупції!!!! До того ж, від самого початку реформатори заклали конфлікт у розмірах грошового утримання між новою і старою поліцією. Коли у слідчого, оперативного працівника, дільничного працівника поліції, які мають вищу спеціальну освіту, стаж роботи, досвід, місячне грошове утримання складає до 3000 тисяч на місяць, а в патрульного, без вищої освіти, досвіду роботи і стажу роботи – до 8000 тисяч грн.;
3) неправомірне застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї (під час виявлення адміністративного правопорушення, поліцейські застосовують до водія спеціальні засоби, балончики з газом (бризкають в очі), застосовують неправомірно фізичну силу, знімають штани, принижують честь і гідність громадян, витягують з автомобілів і починають бити резиновими палками);
4) показники роботи патрульної служби приховуються, їх вплив на стан вуличної злочинності мінімальний, оскільки кількість таких злочинів зросла в рази;
5) кількість нарядів, які перекривали маршрути патрулювання на прикладі м. Києва зменшилася в два рази;
6) у м. Києві піші маршрути патрулів зникли взагалі.
Для прикладу, працівник патрульної поліції Анастасія Кабишева подала рапорт про звільнення. Причина – дівчина відмовилась приймати участь у побитті водіїв, як це роблять її колеги поліцейські. Про це вона повідомила на своїй сторінці у фейсбуці. “Хочу обратиться к руководству, может Вы, Михаил Николаевич все-таки одумаетесь и вспомните зачем Вы сели в кресло начальника Управления? Люди хотят верить полиции, а не смотреть на то, как Вы всячески прикрываете преступников. Наша служба открытая для людей и прозрачная, должна была быть, хотя Вы готовы закрыться от всех СМИ и общаться только с теми кто Вам выгоден”, – звернулась поліціянтка до свого керівника.
“Некий водитель отказался показывать документы сотрудникам полиции, потому как считал что не нарушил ПДР, вместо того чтоб составить админ .материалы по ст.126 ч.1 и принять у человека ходатайство, его вытасктвают с машины и начинают бить резиновыми палками. Я не поддерживаю таких методов работы. Мы сервисная служба, которая должна защищать людей, а не калечить их, тем более это административное нарушение, для предотвращения которого можно использовать более гуманные методы”, – раозповіла Карбишева про недавній випадок, коли поліція побила автомобіліста.
Розкриваючи філософію побудови нової патрульної служби, Ека Згуладзе заявила про ліквідацію стройових підрозділів патрульної служби і що усі ці працівники будуть звільнені з ОВС. Лише в останню хвилину, коли завершувалася реєстрація нових патрульних, вона заявила, що старі патрульні можуть теж подавати заяви на конкурс до нової патрульної поліції. Таким чином, реформатори умисно просували свою філософію: повної ліквідації старої патрульної служби і набрання нової. Недопущення контактування старої міліції з новою поліцією аби не заразитися вірусом корупції. Однак, при цьому не хотіли враховувати відсутність досвіду роботи, необхідність передачі досвіду молодим поліцейським. І коли постало питання відповідати за роботу нової патрульної служби, за її некомпетентність, непрофесіоналізм, за вчинення злочинів, Ека Згуладзе заявила, що згадування про нову патрульну поліцію починає її дратувати.
Патрульна служба – це одне кільце функціонування усього ланцюга структури поліції. І кожне кільце у цьому ланцюгу має мати тісний взаємозв’язок, тісну взаємодію, яка передбачає управління, контроль, навчання, звітність патрульної служби перед керівництвом того органу, який відповідає за стан правопорядку. У п. 7) Наказу МВС України № 796, який затвердив Положенні про патрульну службу, зазначено, що патрульна поліція «співпрацює з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ. З метою виявлення, припинення та попередження кримінальних, адміністративних правопорушень, забезпечення комплексного підходу в забезпеченні законності та правопорядку, налагоджує та здійснює співпрацю з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ».
Всупереч цьому від самого початку реформатори свідомо закладали методологічну помилку про можливість функціонування патрульної поліції окремо від усього ланцюжка структури поліції.
Розглянемо функції патрульної поліції. Нова патрульна поліція повинна виконувати одночасно дві різні функції: охорону громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху. Зупинимося на них детальніше.
У результаті ми маємо зростання вуличної злочинності, зникнення піших патрулів, патрулювання лише освітленими центральними вулицями. Фактично 80% території міста залишається без належної охорони. Під час патрулювання вони не відпрацьовують темні вулиці, провулки, місця концентрації криміногенних осіб. Це вказує на втрату патрульними впливу на конкретну криміногенну обстановку на території міста. Втрачається безпосередній зв’язок з громадськістю. Такий підхід є наслідком зростання кількості загальнокримінальних злочинів, особливо пограбувань в громадських місцях. Посеред білого дня, в громадських місцях скоюються грабежі, вириваються у жінок пакети і сумки з продуктами харчування, відкрито нападають на підприємців у громадських місцях, вчиняють розбійні напади, в тому числі, із застосуванням вогнепальної зброї. Зі слів керівника поліції м. Києва, сегмент насильницьких злочинів (пограбування, розбої, вбивства) виріс за останній час майже в три рази.
Таблиця кількості тяжких злочинів за три роки в м. Києві (за даними управління статистики м. Києва):
Період в роках 2013 рік 2014 рік 2015 рік Зниження/ Зростання в процентах
Види тяжких злочинів в роках
Умисні вбивства 115 КК України 474 1152 1257 +783
Крадіжки 185 КК України 17,6 (тисяч) 21,8 (тисяч) 27,6(тисяч) +100000
Пограбування ст. 186 КК України 3,0 (тисяч) 3,7 (тисяч) 4,7(тисяч) +1,7000
Викрадення авто ст. 289 КК України 555 1662 1837 +1282
Шахрайств ст. 190 КК України 6,4 6,7 8,0 +1,6000

Ми не лише повернулися в 90-ті роки, ми уже споглядаємо значно більшу небезпеку і розгул злочинності!!! Пепесічні громадяни відчули реальну небезпеку від криміналітету і не без підстав ставлять питання власної безпеки на одне з перших місць.
Таким чином, реальна робота з організації патрулювання і вплив цієї служби на стан охорони громадського порядку погіршився. Експерти, ЗМІ не мають інформації про результати цієї служби. А громадян турбує це питання. Не випадково нещодавно під час однієї із зустрічей жителів м. Києва з Головою Національної поліції Х.Деконаїдзе, люди запитали: «А де поділися піші патрулі?» На що остання не знайшла відповіді!
Оскільки перша функція – охорона громадського порядку для патрульних – це щось складне, невизначене, неконкретне, то патрульні більше вподобають виконувати другу функцію – забезпечення безпеки дорожнього руху. Очевидно, що 99% свого часу вони приділяють саме цій функції. І вони вважають, що виконувати цю функцію вони готові, знають і вміють на достатньому рівні. Але іншу думку про це мають судді, експерти та громадяни. Так судді повертають адмінпротоколи на доопрацювання, у зв’язку з тим, що наприклад, у них: не вказано місце правопорушення; не вказано час вчинення правопорушення; не вказано об’єктивну сторону правопорушення, не зазначено жодних конкретних дій, що вказують на порушення ПДР, які порушив водій; не вказано хто склав протокол; не вказується з яким автомобілем було скоєно ДТП, не вказано, хто є потерпілим; схему ДТП малюють олівцем, що є порушенням; на схемі автомобілі розташовують паралельно, що не дозволяє визначити, як вони зіткнулись; в протоколі вказується не час аварії, а час складання протоколу; не вказано місце народження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; не вказується, чи було причинено в результаті ДТП матеріальну шкоду; не зазначається, які саме пункти правил дорожнього руху були порушені водієм; не вказані номерні знаки автомобілів, які вчинили ДТП тощо.
Громадяни обурені тим, що з вулиць зникли піші патрулі. Вони не стали почувати себе у безпеці в громадських місцях.
Особливої уваги заслуговує питання роботи середньої ланки патрульної поліції. Керівництво поліції вирішило, що на керівників середньої ланки достатньо призначати патрульних, які провчились на рівні зі своїми колегами, вони користуються авторитетом серед них. Призначали і інших добровольців, які були у зоні АТО. Бойовий досвід тут саме головне, на думку керівників МВС України!
Однак, як показала практика роботи за сім місяці патрульної служби, середня ланка не спрацьовує. Авторитету і бойового досвіду, як виявилося не достатньо, щоб грамотно організувати службу патрульної поліції, систематично навчати, удосконалювати систему роботи патрульної поліції. Зв’язок між службами і підрозділами органів поліції втрачений. Робота поліції в системі єдиної дислокації не працює. Головне, що системних знань, щодо принципів, методів роботи патрульної служби не знають ні середня, ні вища ланка патрульної поліції. Ні Деконаїдзе, ні Зозуля, ні Фацевич не мають жодного уявлення про наукові основи організації роботи патрульної поліції! Вони не мають спеціальної вищої освіти. Окремі із керівників навіть середньої освіти не мають! Їх освіта не відповідає профілю роботи. Жодний із вказаних вище керівників не володіє державною мовою. А оскільки вони не знають і не вміють, то як вони можуть вимагати від підлеглих те, чого самі не знають і не вміють? Їх рівень підготовки має передбачати глибокі методологічні знання про роботу не лише патрульної служби, а про функціонування усіх служб і підрозділів Національної поліції, їх компетенцію, завдання, функції, порядок взаємодії, ознаки ефективності та критерії оцінки кожної із служб.
Окрім того виникає питання щодо дотриманням керівництвом МВС України вимог ч.1 та ч.2 Ст. 47 Закону України «Про Національну поліцію». В законі зазначено, що «призначення на посади поліцейських здійснюється відповідно до результатів конкурсу, на конкурсній основі. Окрім того, кожний кандидат на службу в поліцію має пройти спеціальну перевірку, яка передбачена ч.3 ст. 50 «Перевірка кандидата на службу в поліції» Закону України «Про Національну поліцію».
Постає питання: як начальник Київської патрульної поліції – Зозуля, якого 9 разів притягували до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, останній раз – коли він вже очолював патрульну поліцію Львова та проти якого 14 серпня 2014 року було відкрито кримінальне провадження №12014030150000212 за ч.1 ст. 309 КК України, пройшов спеціальну перевірку?
Дивує поведінка начальника управління патрульної поліції м. Києва Зозулі, який направив евакуатори до будівлі Генеральної Прокуратури України, намагаючись таким чином вплинути на прокуратуру, щоб вона правильно розуміла, яке рішення у ситуації з вбивством неповнолітнього Медведєва, слід приймати. Така реакція на відкриття кримінального провадження щодо вбивства неповнолітнього Медведєва свідчить про обмежений інтелектуальний рівень керівництва патрульної служби. І жодної реакції на ці незаконні дії з боку вищого керівництва Національної поліції! Виходить, що керівництво МВС, НПУ підтримує такі незаконні методи роботи своїх підлеглих!
Територіальні органи поліції не мають жодного впливу на патрульну поліцію і не мають реальних механізмів впливати на стан охорони громадського порядку на ввіреній їм території. За статутом патрульно-постової служби, який ніхто не відміняв, керівництво ГУМВС, УМВС не менше одного разу на квартал має заслуховувати на колегіях про ефективність боротьби із правопорушеннями усі служби, задіяні на забезпечення охорони громадського порядку в системі єдиної дислокації; давати оцінку результатів роботи патрульної поліції; проводити роботу по організації взаємодії цієї служби з іншими службами і підрозділами, населенням і об’єднаннями громадян; організовувати вивчення передового досвіду, запровадження в практику прогресивних організаційно-тактичних принципів і прийомів несення патрульної служби; контролювати несення служби патрульними нарядами у відповідності до вимог статуту патрульно-постової служби (гласна та негласна перевірка несення служби, контроль безпосередніх керівників, контроль з боку керівників територіальних райуправлінь, контроль з боку дільничних інспекторів міліції тощо).
Приклад переслідування автомобіля БМВ 7 лютого цього року у м. Києві і вбивство неповнолітнього підтверджує висновки некерованості патрульними. 20 нарядів, 40 патрульних переслідували один автомобіль. Лише із тієї інформації, що є в ЗМІ, можна зробити висновок, що цими нарядами ніхто не керував. Що у них немає розуміння тактики переслідування, не відпрацьовані конкретні тактичні прийоми по переслідуванню і затриманню правопорушників. Не відпрацьований алгоритм дій патрульних поліцейських у типових і нестандартних ситуаціях. Відсутність злагодженості дій між оперативним черговим та патрульними нарядами, їх взаємодії між собою. Отже, проглядається тенденція несення патрульної служби в некерованому хаосі. І жодної потреби у 77 пострілах по автомобілю не було. Цей транспорт можливо було зупинити без жодного пострілу. Але для цього потрібно вивчати тактику організації охорони громадського порядку. Для цього нарядами мав би управляти досвідчений оперативний черговий. На жаль, цього поки що у нової патрульної поліції немає.
У діях патрульних проглядається американський підхід до переслідування і затримання правопорушників, але без врахування українського законодавства та нашого менталітету. Науковці попереджали, що так не можна роботи. Цей висновок підтверджує адвокат Башловка, який представляє інтереси вбитого неповнолітнього. «На сегодняшний день, моя личная позиция, полиция не на достаточном уровне подготовки для того, чтобы совершить такие простые действия – задержание нарушителей, которые совершили нарушение законодательства», – підкреслив Башловка. Ще до початку розслідування цієї події Національна поліція і близькі до неї медійні фігури (радники, чиновники усіх рівнів) публічно підтримали дії поліцейських. При цьому, свідомо повідомивши для суспільства масу неперевіреної інформації щодо події, на кшталт: з машини вели вогонь по патрульних поліції; в автомобілі були мажори, які «знахабніли від безкарності»; на місці були знайдені наркотики; переслідування велось на швидкості 190 км за годину; автомобіль БМВ рухався по зустрічній смузі руху тощо.
Оприлюднювали ці покази вищі посадові особи МВС і Національної поліції. Жодний із цих фактів не підтвердився. Виникають питання: хто і для чого оприлюднював такі завідомо неправдиві дані? Невже в МВС і в Національній поліції немає фахівців, які уміють на високому професійному рівні підготувати прес-реліз, брифінг з приводу надзвичайної події? Чому до цього часу не оприлюднили жодного показу відео реєстраторів з патрульних автомобілів, відео реєстраторів з одягу патрульних? І мова тут йде зовсім не про непрофесіоналізм цих керівників і їх радників. Мова йде про свідоме намагання приховати реальну правду, дати сигнал слідчим, у якому напрямі слід розслідувати цей випадок. Щоб нагадати усім, що «ми своїх не здаємо», «ми своїх прикриємо». До чого це може призвести? Здогадатись не важко.
Якби бувшим стройовим підрозділам патрульної служби надали таку техніку, таке матеріально-технічне забезпечення та такий рівень заробітної плати, то я впевнений, що результати були б у рази ефективнішими. Для цих працівників необхідно було чітко сформулювати нову філософію, нові підходи до служби. Підібрати нове керівництво з новою філософією. Думаю, що результати були б у рази ефективнішими, ніж створення нової патрульної поліції і у рази менше затратними у фінансовому плані.
Реформа – це не механічні дії, це продумана стратегія, логічна послідовність правильних дій, яка має покращити роботу поліції, а не погіршити. Основна мета такої реформи – реальна профілактика та покращання охорони громадського порядку, громадської безпеки та зменшення рівня злочинності, налагодження дієвого зв’язку з населенням і громадськістю. У нас поки що є зворотній процес – погіршення охорони громадського порядку, зростання вуличної злочинності тощо. То для чого нам потрібна така реформа, яка погіршила стан правопорядку у державі?
Отож, керівництву МВС України, Національної поліції слід врахувати недоліки і вжити невідкладних заходів щодо усунення недоліків у роботі патрульної поліції.
Висновки.
1. Внести зміни до Наказу МВС України № 796 від 02.07.15 року, щодо приведення його у відповідність до Закону України «Про Національну поліцію».
2. Внести зміни до Наказу МВС України № 796 від 02.07.15 року, до розділу 4 «Положення про патрульну службу поліції» в частині форм і методів взаємодії патрульної служби з іншими органами, службами і підрозділами. Сформулювати систему контролю за патрульним, форми і методи контролю в тому числі і з боку територіальних органів поліції.
3. Внести зміни до «Положення про патрульну службу поліції», затвердженого Наказом МВС України № 796 від 02.07.15 року, доповнивши розділом про оцінку роботи, результатів діяльності та строки звітування патрульної поліції.
4. Скоригувати навчальні плани з підготовки працівників патрульної поліції.
5. Підготувати збірник ситуативних завдань (задач) з дій працівників патрульної поліції під час застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та дій в екстремальних умовах для використання у підготовці патрульної поліції.
6. Збільшити кількість практичних занять шляхом моделювання ситуацій щодо реагування патрульних під час попередження правопорушення, затримання правопорушника, переслідування транспортного засобу, підстав для застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, в тому числі, в екстремальних умовах.
7. Розробити окремі навчальні плани з підготовки середньої та вищої ланки працівників патрульної служби.
8. Організувати перепідготовку середньої та вищої ланки працівників патрульної служби в навчальних закладах МВС України.
9. Реорганізацію і реформування кожної служби, кожного підрозділу поліції необхідно здійснювати не за рахунок вольових рішень керівництва МВС України, а у відповідності до науково-обгрунтованих планів, концепцій, стратегій в логічній послідовності, з урахуванням змін до законодавчих актів. При чому, нормативні акти, накази, положення, інструкції, зміни до законодавчих актів, мають передувати реорганізації служб і підрозділів, з тим, щоб виключити певний вакуум нефункціонування системи, з тим, щоб не зруйнувати існуючої системи протидії злочинності, а спланувати і реалізувати заходи, які лише удосконалюють, посилюють ефективність протидії злочинності.
10. Об’явити конкурси на заміщення посад керівника, заступників начальника департаменту патрульної поліції, керівників управлінь патрульної поліції в областях та їх заступників. Провести відкритий конкурс на вказані вакансії з тим, щоб на посади були відібрані працівники, які відповідають кваліфікаційним характеристикам: володіння державною мовою, мають належну юридичну освіту, володіння основами законодавства з урахуванням специфіки посадових повноважень, мають досвід управлінської роботи на керівних посадах в органах поліції не менше 3 років, мають комунікативні здібності (уміння ефективно спілкуватися з керівництвом, підлеглими, колегами та громадянами, такт), досвіду роботи по організації охорони громадського порядку, мають стресостійкість (спроможність ефективно діяти як у штатних, так і екстремальних ситуаціях), мають необхідні морально-етичні погляди, стандарти і переконання (патріотизм, самокритичність, принциповість, неупередженість, відповідальність, прагнення дотримуватися норм професійної та службової етики, тощо).
В.П.Столбовий

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *