“Правильная дорога” товариша Максим’яка – ЕЛЕКТОРАТ

“Правильная дорога” товариша Максим’яка

«Правильной дорогой идете, товарищи!» Це, замусолене минулим, комуністичне гасло давно відійшло у небуття. Але – аж ніяк не для всіх. Принаймні, рівненському лікарю Григорію Івановичу Максим’яку воно служить надійним дороговказом вже 34 роки. І він щиро переконаний, що крокує “правильной дорогой”. Власне, історія його “славного шляху”, без сумніву, заслуговує на увагу та розголос…

Григорій Максим’як – кар’єрист зі стажем і неабияким досвідом. Очевидці розповідають – ще у далекі вісімдесяті минулого століття, тоді ще рядовий медичний працівник Максим’як, у приватних розмовах неодноразово розмальовував своє сходження службовою драбиною, безапеляційно пов’язуючи його з майбутнім вступом до комуністичної партії. Кажуть, навіть відверто хизувався: мовляв, стану комуністом – буду начальником…

Невдовзі з’ясувалось, що ці його палкі промови – були не пустопорожніми балачками, а чітко продуманим планом. У лютому 1983-го року лікар Максим’як пише заяву до первинної партійної організації КПРС Рівненського онкологічного диспансеру з проханням прийняти його кандидатом у члени партії. У цій заяві міститься фундаментальна фраза:(цитуємо мовою оригіналу) – “…хочу быть в передовых рядах коммунистического общества…”

Як не повірити такому щирому бажанню? Хочеш – будь, вирішили партійці і зробили Григорія кандидатом. Нагадаємо, трапилась ця епохальна подія у лютому 1983-го року. А вже буквально через місяць – у березні – просто Григорій перетворився на поважного Григорія Івановича, отримавши посаду…головного лікаря Рівненського онкологічного диспансеру. Відтоді і взяла старт його “правильная дорога”.

Відбувши кандидатський комуністичний стаж, у травні 1984-го Максим’як став повноправним членом. Залишається членом і донині, бо у визвольно-буремні часи становлення Незалежності України – так і не спромігся написати заяву про вихід з рідної партії. Очевидно, керуючись принципом: “а, може, наші ще – повернуться”. Його “наші” – не повернулись, але це не завадило Григорію Івановичу, проскакуючи “поміж дощові краплі”, аж 34 роки просидіти у кріслі головного лікаря. Мистецтвом прислужитись будь-якій владі – опанував бездоганно…

А що ж зараз, у 2017- ому? Від революційного 1917-го минуло вже сто років, але вірний більшовик Максим’як і далі марить «штурмом Зимнєво». Це, зрозуміло, образно. А реально – вже пенсійного віку Григорій Іванович знову, через конкурс, намагається пропхатись на, давно ним всиджену, посаду головного лікаря онкодиспансеру.

Сесія обласної ради, яка затверджує керівника цього медзакладу, має відбутись 6-го вересня. Зараз ретельно досліджуємо партійно-фракційну ситуацію в облраді, насамперед маючи на увазі – хто ж з депутатів має намір підтримати старого комуняку? Невдовзі оприлюднимо результати розслідування і читачі дізнаються багато цікавого…

А поки що вважаємо за необхідне звернутись до патріотично налаштованих рівнян з партії «Свобода», Національного корпусу «Азов», «Правого сектору» та й усіх інших українців-націоналістів: невже той Григорій, який так прагнув «быть в передовых рядах коммунистического общества», знову всіх задурить своїми залаштунковими компартійними хитрощами?

P.S. Поштовхом для початку цього дослідження став лист, який надійшов на редакційну адресу. Лист містив у собі файли сканованих документів, які засвідчують перебування Григорія Максим’яка у лавах комуністичної партії. Попри те, що сам Максим’як, на сайті ВСЕ , повідомляє, що нібито вийшов з рядів комуністів – це виглядає повною брехнею. Бо це просто його слова. Документального підтвердження “виходу” – немає. Натомість редакція  має у розпорядженні повний пакет абсолютно протилежних документів. Зараз публікуємо лише один з них. Зауважте, у Максим’яка – слова, а нас – його “дєло”…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *