Наталія Шоломейчук: «Треба не «косити», а…косити» – ЕЛЕКТОРАТ

Наталія Шоломейчук: «Треба не «косити», а…косити»

Журналісти сайту ТЕРНОПІЛЬСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ БЮРО  уже розповідали про конструктивну  ініціативу депутата Тернопільської міської ради Петра Поврозника, який намагається змінити існуючу систему перевірки шкіл перед початком навчального року. Зокрема, у його пропозиціях йшлося і про те, щоб, не наприкінці серпня, а принаймні в першій половині літа навчальні заклади, окрім представників контролюючих служб, відвідували і депутати міськради. Ініціатива знайшла підтримку і процес пішов. Тобто – народні обранці пішли у школи. Наприклад, ще у липні депутат Наталія Шоломейчук ( виборчий округ №40, вулиця Симоненка) побувала у двох тернопільських школах – №28 і №29. На прохання редакції  пані Шоломейчук поділилась власними враженнями і пропозиціями, які виникли у неї після цих візитів:

– Знаєте, зразу відчула, що педагоги неабияк подивовані тим, що бачать у школі депутата, який не агітувати за себе прийшов перед черговими виборами, а просто цікавиться:»Як живеться-працюється, чим могла б допомогти?» А врахуйте ще, що за освітою я – педагог і тривалий час, ще до підприємницької роботи, працювала у школі… Всі освітянські проблеми мені близькі і болять. Не формально відбути депутатський візит прийшла, а, і справді, спробувати чимось зарадити. Які проблеми побачила? Почну з «косметичних», які, навіть під час відпусток, вчителі намагаються вирішити самотужки – щось підфарбовують, інше підштукатурюють, підбивають…  Видно, що щиро хочуть, аби школи охайними зустріли дітей. І, чесно кажучи, шкода було колишніх колег, бо не їхня це праця. Але такою вже є наша реальність…

Одначе, не все педагоги спроможні зробити власними руками. Скажімо, школи нагально потребують капітального ремонту покрівель над прибудовами спортивних і актових залів. Директор  28-ої мало не зі сльозами на очах показувала облуплені стіни і подекуди навіть грибок на них. Але ремонт покрівель – процес тривалий і недешевий. Спочатку треба виготовити проектно-кошторисну документацію, та й власне ремонтні роботи розпочинати слід – найпізніше на початку літа. Зрозуміло, що цього року, а тим паче – до 1-го вересня,  зробити цього  не вдасться. Тому, під час роботи над проектом нового бюджету Тернополя, буду  категорично наполягати, щоб кошти для таких ремонтних  робіт були у міському кошторисі  передбачені.

І ще одна проблема двох «моїх» шкіл. Хоча, переконана, що ситуація притаманна і багатьом    іншим  навчальним закладам міста. У 28-ої і 29—ої, які розташовані поруч, один – спільний стадіон. І спільний  «головний біль» для директорів. Де дістати пісок, щоб наповнити ями  для стрибків у довжину? Як  зміцнити  пенсійного віку футбольні ворота, щоб на голову юним фізкультурникам не впали?  І от знову обурююсь: це такою має бути робота керівника школи? Замість того, щоб думати і працювати над вдосконаленням навчального процесу, директор постійно змушений щось вибивати, діставати, домовлятись і просити… А ще, не дивуйтесь, косити. Траву на стадіоні і навколо нього. А це – чимала ділянка. І школи не мають необхідного технічного приладдя, щоб  підрівняти траву і позбутись бур’янів. Не повірите, але на власні очі бачила, як вчителі, під патронатом завгоспа, вручну, звичайними косами боролись  з травою. І це – , як люблять вихвалятись політики, у «європейському Тернополі»!  А потрібно всього-навсього кілька мотокосарок і до кожної навченого робітника. От тільки у школах не знають, де їх взяти.  Точніше – з яких коштів за це заплатити.

А я знаю. Ніхто мене не переконає у тому, що у міської влади немає важелів, щоб трав’яну проблему вирішити раз і назавжди. Є ці важелі у влади. Треба тільки звернути увагу і захотіти. Тим паче, що міжшкільним стадіоном користуються не тільки учні, а й мешканці мікрорайону. Тобто – люди, які цю владу і обирали. Так от, що пропоную? Дати  вказівку комунальному підприємству «Об’єднання  парків», вони мають  і техніку і спеціалістів. Або домовитись з приватними підприємствами, які ( у ролі колишніх ЖЕКів) обслуговують певні території міста. Принцип для перемовин з «жеківцями»  дуже простий і логічний: міська рада дає вам можливість робити бізнес у житлово-комунальній сфері, а ви допомагаєте міським школам. Можливо, і за благодійним принципом. А чому  б і ні? До речі, наголошу, трава під ногами – не ремонт покрівель. І цю ситуацію можна і потрібно владнати до початку навчального року.

І на завершення. Зараз у молодіжному лексиконі вельми популярним є жаргонізм «косити». У перекладі на звичайну мову – «ухилятись від якоїсь роботи, уникати відповідальності за щось, робити вигляд, що тебе це не стосується…». Так от, у мене мимоволі виникає враження, що деякі тернопільські  освітянські чиновники, знаючи проблеми,  саме так і чинять. А треба не «косити», а косити. В даному конкретному випадку – траву на шкільному стадіоні…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *