Ляшко знищує команду Тимошенко – ЕЛЕКТОРАТ

Ляшко знищує команду Тимошенко

Продовжуємо оприлюднювати результати нашого журналістського розслідування, пов’язаного з критичною ситуацією, що склалася в Рівненській обласній раді.

За нашою інформацією, у Києві, двома політсилами (РПЛ та ВО “Батьківщина”) на найвищому рівні було прийнято рішення про формування нового керівного складу облради. Цей процес контролювати на місці доручили нардепу-радикалу Андрію Лозовому, адже головою обласної ради мав стати представник саме Радикальної партії.

Наводимо відтворену нами хронологію подій.

Прибувши до Рівного, на свою малу Батьківщину, Андрій Лозовий у першу чергу провів зустріч з облрадівськими радикалами. На цьому зібранні нардеп довів до відома однопартійців, що кандидатом на високу посаду очільника ради визначено його рідну маму – Оксану Лозову. Також повідомив, що проведення всіх перемовин про формування більшості для голосування, теж доручено йому, зазначивши, що з “ Юліними” все вирішено – вони вже отримали відповідну вказівку зі столиці.

А тепер трішки політичної математики. Для отримання “позитивної” більшості у голосуванні необхідно заручитись підтримкою 33-ох депутатів. Маючи “в кишені” десять “радикальних” голосів та шістнадцять голосів “Батьківщини” Лозовому-сину для Лозової-мами потрібно було дозбирати сім прихильників такого рішення. Знайти їх можна було у фракціях “Конкретних справ” (6 депутатів), “УКРОПу” (5 депутатів) та серед позафракційних (2 депутати). Математика завершилась.

Тепер про перемовини з формування більшості, які Лозовий провалив.

Після вже згаданої зустрічі з радикалами, Андрій Лозовий мав розмову з керівником фракції ВО “Батьківщина” Миколою Кучеруком. Столичний посланець заявив місцевому керівнику “тимошенківців”, що його мама – Оксана Лозова – має очолити облраду. І фракція “Батьківщини” повинна безальтернативно підтримати саме цю кандидатуру. У відповідь Микола Кучерук повідомив, що рішення про таку підтримку можна ухвалити тільки на засіданні бюро облорганізації. Лозовий погодився, виявивши бажання бути присутнім на цьому засіданні. Заперечень з боку Кучерука не було, більше того, він запросив на бюро і членів обласної фракції та керівників районних організацій. Під час роботи бюро, його учасники, вислухавши аргументи Лозового на підтримку його мами, та, отримавши з цього приводу чіткі вказівки з Києва, погодились підтримати Оксану Лозову.

І тут, увага, надзвичайно важливий момент.

За пропозицією члена бюро Сергія Кошина було прийняте рішення про те, що у разі, коли радикали не зможуть заручитись необхідними голосами, ВО “Батьківщина” матиме право висунути свого кандидата на посаду голови. Запам’ятайте цей момент. У подальшому розвитку подій він відіграє неабияку роль…

Тепер завданням Лозового стало домовлятись з “конкретносправівцями”, “укропівцями” та позафракційними. Не вдаючись в подробиці перемовин (які нам відомі і пов’язані, зокрема, з боротьбою за крісло керівника облводоканалу) скажемо єдине: син не дозбирав голосів для своєї мами. Перемовини провалив. Більшість не склалась. Тобто, ще напередодні сесії Лозовий усвідомлював, що місія нездійсненна… Його мама головою не стане. Одначе, “Батьківщину” про це не повідомив і жодних конструктивних дій з виправлення ситуації не вчинив.

8 вересня, на сесії, депутати вирішили розглянути питання обрання голови обласної ради першим.

Розгублені радикали мовчали. І тоді, у сесійній залі зрозуміли, що нардеп-радикал більшості не зібрав.

Користуючись ситуацією, представниця фракції “Конкретні справи” Світлана Богатирчук-Кривко запропонувала обрати головою облради Миколу Драганчука з “Батьківщини”. Наголошуємо, що таке висування не було узгоджене з самою фракцією ВО “Батьківщина”. І під час голосування, враховуючи рішення обласного бюро, тимошенківці підтримали свого партійця і він став головою, отримавши також голоси депутатів інших фракцій. Результат – 35 “за”.

Після сесії “у гру знову вступає” невдаха-перемовник Андрій Лозовий. Йому, аби виправдатись перед Ляшком, терміново потрібно знайти цапа-відбувайла.

Враховуючи партійну приналежність новообраного голови, Лозовий намагається “зробити крайнім” фракцію “Батьківщини” та особисто Миколу Кучерука. Мовляв, він у всьому винен. Мовляв він провалив, всупереч київським домовленостям, обрання представника радикалів. Подавши до столичного начальства інформацію саме під таким кутом, намагався скинув з себе відповідальність.

Розлючений Ляшко прибіг до Юлі і пред’явив їй невиконання зобов’язань. А швидка на розправу Тимошенко, очевидно, повіривши і не розібравшись детально в ситуації, рубанула з плеча. Рада ВО “Батьківщина” звинуватила рівненську організацію у порушенні партійної дисципліни.

Але факти свідчать про інше.

Перше. Рішенням місцевого рівненського бюро була підтримана пропозиція на користь Оксани Лозової. Пункт рішення про “запасний варіант дій”, пов’язаний з обранням голови від ВО “Батьківщини” за умови неспроможності радикалів, подав Сергій Кошин (давній член групи Олександра Абдуліна).

Друге. Однозначно тимошенківці проголосували б за маму, якби її син виконав доручене йому. Він цього зробити не зміг.

Третє. В сесійному засіданні пропозицію про обрання Миколи Драганчука внесли не представники “Батьківщини”, а депутат “Конкретних справ”.

Четверте. Виконуючи рішення обласного бюро, депутати “Батьківщини” діяли якраз за принципами партійної дисципліни (див. “Перше”), а не всупереч їй, що їм зараз закидають.

П’яте. Радше можна допустити помилковість каральних рішень столичної Ради ВО “Батьківщина”, яку ввів в оману Ляшко з подачі Лозового. Рішення приймались нашвидкоруч і у їх ухваленні не було враховано позицію, аргументацію та роз’яснення рівненських партійців.

З фактами завершили. Переходимо до висновків, чи то пак – моралі, цієї дивної історії.

Найбільшою дивиною ситуації є те, що на посаду голови Рівненської обласної ради намагались просунути найближчу родичку найближчого соратника Олега Ляшка. Сімейний дерибан влади не пройшов. І це добре, бо ми живемо не в Північній Кореї. І керує нами не Кім Чен Ин.

Цинізм такого “просування”, не залежно від партійної приналежності, розуміли всі рівненські депутати. Уявіть собі, що на партійні переговори приходить син і слізно просить: “… оберіть мою маму”… Це було би смішно, якби не було так сумно. Хоча, якби Київ прислав іншого перемовника, приміром – того ж Мосійчука, чи, наприклад, самого Івана Кириленка, то, не виключено, що про родинний чинник ніхто б і не згадав. І результат був би іншим. Українська новітня політична історія знає багато прикладів родинного лобіювання, але тема “син за маму” – безсумнівно, ноу-хау радикалів.

Якими можуть бути наслідки для ВО “Батьківщина” у разі застосування до рівнян несправедливих партійних каральних санкцій?

По-перше. Розвал фракції “Батьківщини” в облраді (і не тільки).

По-друге. Падіння рейтингу партії на Рівненщині.

По-третє. Гоніння на вірну партійну гвардію неминуче призведуть до кризи віри у “Батьківщину” нинішніх і потенційних членів.

І останнє. По тексту. Але не по значенню та важливості.

Чому Ляшко так вчепився за Рівненщину? Бурштин!

Це великі гроші. Які радикали контролювали і відмову від них навіть у страшному сні уявити собі не можуть. Тому й не гребують найбруднішими методами: підстава політичних партнерів, шантаж, підкуп, обман, залякування.

Ющенко прилаштовував сина. Янукович вже синів. Інші відомі політики дбали про дочок, зятів, кумів, троюрідних сестер. А Ляшко з Лозовим прилаштовують маму…

Чи підтримає таке радикальне ноу-хау Юлія Тимошенко?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *