Хомко захистив Рівненщину від радикально-сімейної оборудки – ЕЛЕКТОРАТ

Хомко захистив Рівненщину від радикально-сімейної оборудки

Як і обіцяли, публікуємо результати нашого розслідування, пов’язаного з призначенням директора РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал”.

Це призначення безпосередньо пов’язане з процесом обрання голови Рівненської обласної ради.

Поєднує ці два призначення одна особа, “права рука” Ляшка – Андрій Лозовий. Ми писали про його роль та мету, що він переслідував, у матеріалі “Ляшко знищує команду Тимошенко”.

Тепер покроково розповімо, з якої ще причини, Лозовому не вдалось “призначити” на посаду голови облради свою маму – Оксану Лозову.

У боротьбі за водоканал зійшлися три політично-економічних угрупування (далі – ПЕУ).

ПЕУ №1. Хомко – Карауш.

ПЕУ №2. Фракція “УКРОП” в облраді.

ПЕУ №3. Фракція “Конкретні справи” в облраді.

Для успішного голосування за свою маму Андрій Лозовий повинен був домовитись з одним з ПЕУ про, знову ж таки голосування, але вже за призначення директора “Рівнеоблводоканалу”.

За нашою інформацією, на перемовинах з ПЕУ №2 Лозовому поставили умову: за маму проголосуємо, якщо він прогарантує обрання їхнього висуванця Олександра Довжаницю керівником водоканалу.

Наші джерела свідчать, що у ПЕУ №3 умови були аналогічними, але звати їх кандидата – Ігор Катульський.

Як стало відомо, Лозовий вирішив схитрувати: пообіцяв “віддати” водоканал і “УКРОПу” і “Конкретним справам”. Але, обманувши інших, перехитрив і сам себе. Бо не врахував, чи не здатний був врахувати, потужність та принципову невідступність ПЕУ №1. Міський голова Рівного, за жодних обставин та умов, не погодився б поступитись своїми інтересами у питанні призначення керівника цього комунального підприємства. “На кону” – інвестиційний проект вартістю більше півмільярда гривень. Обізнані навіть не сумнівались у обранні “водним” директором саме Андрія Карауша – з команди Хомка. Власне, так і трапилось. Як саме досягнув бажаного результату пан Хомко нам не відомо, але його “ресурсність” – більш ніж переконлива… І Лозовому навіть потикатись до Хомка не було чого. Хоча він мав можливість це зробити через міського депутата-радикала Романа Стасюка, який “плідно” співпрацює з міською виконавчою владою. Можливо, й намагався, але безрезультатно…

Посада очільника комунального підприємства стала на заваді впровадженню на теренах області сімейно-корупційної схеми. Зірки так зійшлися, що зараз Рівненщину, на весь світ, не затавровано, як місце зухвалого пропихання найближчих родичів на найвищі посади.

Парадоксально, але команда Хомка, захищаючи свої інтереси, вчинила добро для рідного краю, в принципі, не ставлячи перед собою такої конкретної мети. І неочікуваним героєм-руйнівником радикально-сімейної оборудки став міський голова Рівного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *