«Декомунізація» по-вінницьки: як воно було (ФОТО, ВІДЕО) – ЕЛЕКТОРАТ

«Декомунізація» по-вінницьки: як воно було (ФОТО, ВІДЕО)

Закон про декомунізацію Верховна Рада прийняла ще 9 квітня 2015 року. До зміни топонімів активно долучилась й громада. Півроку роботи експертів – й нарешті дочекалися слухань.

У міському палаці мистецтв «Зоря» 4 грудня відбулися громадські слухання з питань зміни назв вулиць, що потрапили під дію закону про «декомунізацію». Прийняті громадою рішення ще мають до кінця року затвердити на голосуванні новообрані депутати Вінницької міської ради.

Нагадаємо, що робоча група з 15 експертів та заступника міського голови Андрія Реви, який її очолив, працювала майже півроку та мала завершити процес ще до 21 листопада. Проте слухання, хоч і з запізненням, все-таки відбулись.

Згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» об’єкти підлягають обов’язковим змінам назв. В іншому випадку цим будуть займатися вищі владні органи. За тим, як враховувалась думка громади, слідкував журналіст «20 хвилин».

Реєстрація учасників розпочалася о 15.00. Для того, щоб прийняти участь у громадських слуханнях, бажаючі мали прийти до палацу мистецтв з паспортом. Голосувати мали право тільки вінничани. Містян на вході зустрічали поліцейські, які просили відкрити паспорт на 11-й сторінці, де значилась прописка. Після реєстрації учасникам видавали жовті талончики.

Слухання стартували о 17-й годині. Андрій Рева зі сцени оголосив, що віддати свої голоси за нові назви прийшло 366 осіб. Тобто для того, щоб рішення було прийняте, 183 людини мали б проголосувати «за».

– Хто за те, щоб обрати головуючим громадських слухань заступника міського голови Реву Андрія Олексійовича? Прошу голосувати, – запитав Андрій після відповідної пропозиції від залу. Рішення прийнято. Існуючу робочу групу згодом обрали до складу президії слухань.

Після короткого екскурсу в піврічну історію роботи експертної групи та представлення її членів, Рева акцентував увагу на кількох важливих моментах.

– Дуже багато спекуляцій іде стосовно того, що людям начебто буде необхідно платити за зміни назв вулиць, – каже він. – Основне фінансове навантаження візьме на себе Вінницька міська рада. Це стосується аншлагів (табличок – авт.), які будуть змінені не тільки на багатоповерхових будинках, а й у приватному секторі. Чи потрібно буде йти та міняти документи? Одразу заявляю – ні. Навіть якщо у паспорті стоїть штамп зі старою назвою, міняти його негайно не потрібно.

Публіка відразу реагує на слово «негайно» – у залі піднімається гул.

– В разі здійснення цивільно-правових операцій з продажу, обміну й тому подібного, – каже Андрій. – Тоді разом з оформленням документації, яка забирає дуже велику кількість грошей, необхідно буде брати відповідні довідки. Вартість усіх довідок не перевищить 300 гривень.

– Їх треба ще мати, – чутно голоси позаду.

– Ми не маємо з вами права не виконувати норми закону, – пояснює Рева. – Ми можемо вирішувати як назвати ту чи іншу вулицю. Але сказати, що перейменовувати її ми не будемо – не можем.

Регламент засідання – дві години. Пропозиції, внесені викриками із залу про те, щоб обмежитись 10-ти хвилинами були відхилені.

– Шановне товариство, доброго вечора, – привітався член групи Олександр Федоришен, перед тим, як почати 40 хвилин зачитувати варіанти нових назв вулиць. – Це перші перейменування у нашому місті, коли думка громади хоч якось враховується. З початку роботи групи існувала спеціальна пошта, куди за весь час надійшло порядку 500 пропозицій.

Варіанти нових назв виводились на екрани. Більшість з них були оформлені у подвійні зображення, де на одній частині значилась стара назва з переліками злочинів, вчиненими її «власниками». На іншій частині – нове ім’я на фоні українського прапору та заслугами перед містом та країною.

Після завершення оголошення варіантів нових назв настала черга пропозицій від громади. Біля мікрофону, що поставили просто посеред залу вишикувалась ціла черга бажаючих. Стаханівську на учасника АТО Тараса Сича – така пропозиція надійшла першою. До речі, зміна назви не була підтримана на голосуванні потім. Усі рекомендації громади вносились до спеціального протоколу.

Мешканці деяких вулиць не бажали змінювати звичні назви вулиць. Хтось посилався на несправедливе осудження діячів комуністичного режиму. Інші вважали, що то не той, на чию честь вулиця названа, а просто тезка. Були пропозиції обрати нейтральні назви, наприклад, Соняшникова, Затишна…

Зокрема, дискутували щодо зміни назви Тарногродського на Деснянську. Мешканці цієї вулиці зібрали 217 підписів, щодо присвоєння їй імені Сергія Зулінського – загиблого «кіборга». На слуханнях були присутні побратими Сергія. “Кіборг” загинув, рятуючи їх життя під час оборони Донецького аеропорту. Зміна назви підтрималась більшістю, а саме 243 голосами.

Також вулиця Збишка носитиме імя Дмитра Майбороди через те, що він єдиний вінничанин-АТОвець, якому присвоєно звання Героя України та героїчним вчинком він врятував членів екіпажу літака.

Дискутували навколо нової назви вулиці Стахурського. Під час слухань громада запропонувала назвати її вулицю іменем Андрія Первозванного. За підтримки 276 учасників рішення було прийняте.

– Знаєте таке чудове місто Харків, – звертається до громади Андрій Рева. Так от нещодавно в цьому місті відбувались такі ж слухання щодо перейменувань. І відомий харківський мер, не бажаючи змінювати назви тих чи інших районів, з такими гучними назвами, як Дзержинський, сказав, що ми будемо називати той район не на честь Фелікса Едмундовича, а на його троюрідного брата. Який колись десь був у Харкові.

– Так оці всі ігри трошечки негарно виглядають, – каже Андрій. – Тому що той, хто хоче обійти закон починає шукати якісь причини. А тому, коли ми говоримо сьогодні про вулицю Жукова, то по чотирьох підставах його імені взагалі не має бути на топонімічній карті України, – підвищує голос Рева. – Людина, яка є автором документу про депортацію українців до Сибіру. Я взагалі не розумію, про що можна сперечатись.

– Коли ми говоримо про маршала Конєва, – продовжує Андрій. – Так, відомий генерал. Тільки він теж підпадає під дію закону, як людина, яка знищували у 1956 році повстання угорців. Це його танки давили угорців там, у Будапешті. Коли ми говоримо про Іванова, нам тут розповідають, що це не той Іванов. Ми уважно вивчали всі документи, пов’язані з тим, на чию честь вулиці були названі. І якщо вона потрапила у список, значить, що вона підпала під дію закону.

Після тригодинних обговорень та жвавих дискусій список все-таки затвердили. Однак, до того, як міська рада схвалить його на засіданні, вінничани ще мають право звертатися з новими пропозиціями.

Дізнатися нову назву вашої вулиці можна у документі.

Джерело: vn.20minut.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *