Чи відстояли вінничани здобутки Революції Гідності рік тому (АНАЛІТИКА) – ЕЛЕКТОРАТ

Чи відстояли вінничани здобутки Революції Гідності рік тому (АНАЛІТИКА)

Гаряче минуле, інертне теперішнє, туманне майбутнє — так можна охарактеризувати ситуацію, що склалася навколо подій річної давнини у Вінниці.

Шостого грудня 2014 року мала відбутися позачергова сесія Вінницької облради, однак цей день запам’ятався сутичками, переломами руки, спаленням опудал деяких депутатів облради, вибуховими пакетами, димовими шашками, горілими шинами тощо. Кадри річної давнини миттєво облетіли Україну, дехто заговорив про “картинку для Москви”.

Рік тому: динамічний початок, безперспективне завершення

Агітаційні листівки збиратися під стінами облдержадміністрації розпочали розповсюджувати за кілька днів до злощасного шостого грудня. Громадські організації та окремі політичні сили закликали прийти на сесію облради, аби утримати на посаді голови облради Сергія Свитка, “обраного Майданом”, а те, що могло відбутися, якби він справді рік тому покинув пост голови, гучно називали “реваншем регіоналів”. Відтак, аби цього не допустити, зібралися вранці у центрі Вінниці перед приміщенням обласної державної адміністрації.

протест у Вінниці 6 грудня 2015 року фото
протест у Вінниці 6 грудня 2015 року фото

На сходинках вінничан чекав сюрприз: у кілька рядів там стояла охорона: від представників Національної Гвардії, які кілька днів, як повернулися з АТО до хлопців із приватних охоронних фірм, яких прозвали “тітушками гепардівськими”. Коли розпочалася сесія, у залу засідань було складно потрапити навіть журналістам чи помічникам-консультантам депутатів.

Хтось приніс колонку, мікрофон, слово мали місцеві громадські активісти. Хто спровокував першим ситуацію — складно пояснити, але сутички розпочалися з того, що кілька активістів намагалися прорвати “живу борону” приміщення. У хід ішли кийки, сльозогінний газ, димові шишки, вибухові пакети тощо. Газом труїлися обидві сторони “протистояння”, кийками замахувалися, можливо, навіть лупцювали — встановлює слідство. Хто профінансував активістів та “мирних вінничан” та забезпечив їх балончиками з газом чи димовими шашками — досі таємниця, яку слідчі навряд чи розгадають та знайдуть того, кому були вигідні такі події у центрі європейського міста.

За кільканадцять метрів радикальна молодь палила шини та закидала зеленкою приміщення, у якому знаходився офіс Сергія Татусяка.

Згодом активісти таки зайшли до приміщення облдержадміністрації. У сесійній залі депутатів уже не було, у кабінет тодішнього губернатора молодики привезли сміттєвий бак, маючи намір туди його вкинути. “Люструвати” не було кого: Анатолія Дмитровича у кабінеті не було. Покрутившись годину-дві активісти розійшлися, прибиральники змели сміття надворі, навели порядок у холі, вставили скло у вхідні двері, яке розбили під час “штурму”. Кілька людей ходили до обласного відділення міліції, вимагаючи відставки його очільника: мовляв, він винен у всіх подіях. Той заяву про відставку не написав. “Мітингувальники” розійшлися. Сергій Свитко залишився головою облради та пробув на цій посаді ще рік.

Першого підозрюваного знайшли за два дні, сидить уже рік

Восьмого грудня та Західному автовокзалі слідчі, зодягнені у цивільне, затримали, нібито, головного винуватця подій шостого грудня: радикального ідеаліста Юрія Павленка, у Вінниці більше відомого як Хорт. Інкримінують організацію масових заворушень. Увечері ж (між 18 та 21 годиною вечора) розглянули клопотання прокурора про взяття Павленка під варту на 60 діб. Восьмого грудня 2015-го буде рік, як Хорт сидить у слідчому ізоляторі, доки триває судове розслідування.

За цей рік відбулося кількадесят судових засідань, на які приїздили народні депутати (дехто навіть скандалив, а після приїзду “радикала” Ігоря Мосійчука слухання зробили закритими для громадськості та преси), кидалися яйцями, плювалися, читали вірші, співали гімн, влаштовували лежачі протести, одягали тюремні смугасті роби, влаштовували флешмоби, кричали “Ганьба!” тощо.

Жоден із потерпілих міліціянтів не свідчив конкретно проти Хорта: він їх не бив, не труїв газом, не завдавав інших ушкоджень. Лише один із правоохоронців, за словами адвоката підозрюваного Павленка Валерія Палія, сказав, що Юрій його (правоохоронця — прим.ред) так сильно смикнув, що куртка затріщала по швах.

Зараз триває допит свідків захисту. До матеріалів справи приєднали і цивільний позов Вінницької транспортної компанії. Вимагають матеріальної компенсації за транспорт, який простояв близько двох годин внаслідок перекритої дороги шостого грудня 2014-го.

Кар’єра вінницьких “злочинців”: один — у СІЗО, другий — за кордоном, третій — ведучий на віче

Разом із ім’ям Павленка, в обвинувальному акті фігурують ще два імені: Михайло Сіранчук (Народний Рух України) та Януарій Шостак (ВО “Батьківщина”). Саме ця трійця й організувала події річної давнини, за версією прокуратури, вступивши у попередню змову.

Михайло Сіранчук зараз також під слідством, але його не брали під варту, а під особисте зобов’язання. Пан Михайло продовжує успішно вести недільні віче та мітинги під міськрадою, критикуючи владу, говорячи про національну ідею.

Януарія Шостака намагалися також затримати у той же вечір, що і Хорта. Однак міліція не могла до нього приступити: просто у центрі Вінниці його обступили жіночки-прихильниці, обійняли, співали гімн та не віддавали правоохоронцям. Вранці Януарій зник. Його тато, на запитання про те, де його син зараз переховується, каже, що у безпечному місці, у сусідній країні, але не Росії.

Хтось називає цю трійку політичними в’язнями, дехто — “цапами-відбувайлами”, хтось —ігнорує. Павленко переконаний, що сидить за розірваний портрет Порошенка.

Пройшов один рік

– У моїй пам”яті все свіже, як ніби це було вчора, а не 365 днів тому, – каже Юрій Павленко. – Результату тих подій не бачу, бо Анатолій Олійник змінив посаду з голови ОДА на голову облради. Правлячий клан тоді поступився, але зараз взяв своє.

Анатолій Олійник каже: події річної давнини — це болючі спогади, як і те, що Хорт сидить.

– Це те, що болить усіх. Я коли був ще головою облдержадміністрації у межах своєї компетенції впливав на те, щоб кримінальне розслідування було виключно у правових рамках, – вважає Анатолій Олійник. – Ми всі маємо рівні права перед законом, нікому ніяких преференцій. А у подій шостого грудня є передісторія, саме тому ми на сесіях цього скликання унормовуємо питання вільного доступу громадян на засідання. Тому зараз маємо працювати лише шляхом переговорів та компромісів.

Хто виграв від подій шостого грудня 2014 року

Частково козирі у рукави отримав Сергій Свитко: він залишився сидіти у кріслі голови облради, хоа згодом всі, хто був присутній під ОДА рік тому в один голос заявляли: “Ми вийшли не за Свитка, а за здобутки Революції Гідності”.

Хорошу “платформу” для втілення своїх передвиборчих агітацій отримали деякі політичні сили, піарячись добрих півроку на питанні “ганебних переслідувань за політичними мотивами”.

Дехто стверджує, що (як би це алогічно не звучало) і самому Хорту зіграло на руку його утримування під вартою: у біографії з’явиться ще одне вагоме речення: “Політв”язень режиму Порошенка”. Для майбутньої кар”єри, кажуть його близькі друзі, можна і пожертвувати одним роком свого життя без волі.

Як би абсурдно не звучало, але російські ЗМІ такі підхопили вінницьку картинку та обсмоктували її кілька днів, говорячи про “вінницьке повстання”, “вінницьку народну республіку” тощо. Згодом забули про шосте грудня і в Росії, і в Україні. Лише місто над Бугом інколи згадує про те, чи винен Хорт, чи ганьба такій владі, принагідно сказавши слівце за тарифи.

Але зараз достеменно не відомо, кому був вигідний неспокій у центрі Вінниці, хто від цього зазнав тимчасової невдачі, а хто опинився на коні.

Джерело: vlasno.info

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *